Картина «Трьохголовці» вражає своєю символічною насиченістю та архаїчним настроєм. У центрі композиції — три голови, які, здається, зрослися в єдину сутність. Вони дивляться в різні боки, немов спостерігають за світом із трьох різних перспектив. Погляди тривожні, уважні — як у істот, що охороняють щось священне або загрозливе.
Над ними — овал, оточений сяйвом золотого тла, схожого на німб або священну печатку. У його центрі — чітко окреслена фігура, що нагадує антропоморфну істоту чи божество. Її оточує чорне кільце, мов оберіг або портал, з червоними позначками, схожими на хрестові мітки — можливо, символи координат або сакрального спрямування.
Жовта рамка з боків і блідо-сірий фон посилюють відчуття іконостасу або древнього знамена. Картина ніби промовляє мовою міфів — про багатоголову мудрість, про сторожів світу, що споглядають незриме, про центр сили, який поєднує дух, тіло й час.
«Трьохголовці» — це не просто образи, а багатошарова метафора: єдність різноманіття, множинна свідомість, сторожа сакрального
