Картина “Софія” вирізняється своєю абстрактною глибиною, де кольори й текстура переплітаються в символічному втіленні мудрості та духовності. У центрі композиції постає стилізований образ, що нагадує силует купола чи храму, виконаний червоними та помаранчевими мазками, які контрастують із теплим жовто-зеленим фоном. Червоний хрест на вершині може символізувати сакральність, зв’язок із небесним чи божественним началом, тоді як спіралеподібні штрихи навколо нього ніби відображають рух думки, еволюцію свідомості або потік часу.
Фон, виконаний у м’яких переходах від жовтого до зеленого, створює відчуття світла й гармонії, ніби палаючого горизонту чи аури, що огортає цей символ. Текстура фарби, нанесена широкими, виразними шарами, додає об’ємності, надаючи картині майже тактильної глибини — це ніби відбиток внутрішнього світу, де мудрість (Софія) постає як результат накопичення досвіду й духовного пошуку.
“Софія” запрошує до філософських роздумів: чи є мудрість результатом страждань, відображених у червоних тонах, чи даром, що сяє крізь них, подібно до світла на тлі? Ця картина — не просто зображення, а медитація над вічними істинами, де форма й колір зливаються в єдине ціле, відлунюючи гармонію між людським і божественним.
