Бароко, стиль, що домінував у європейському мистецтві XVII століття, виник в Італії як відповідь на кризу Відродження. Він характеризується парадністю, динамікою та синтезом мистецтв, відображаючи абсолютизм і контрреформацію. Дослідження вказують, що бароко поширилося Європою, впливаючи на архітектуру, живопис, скульптуру, літературу та музику. Хоча точні дати варіюються, основний період — 1600–1750 роки.
Ключові особливості:
- Пишність і контрасти: динамічні форми, яскраві кольори, світлотінь.
- Синтез мистецтв: поєднання архітектури з декором.
- Теми: релігійні, героїчні, з акцентом на емоції та рух.
- Регіональні варіації: італійське, фламандське, українське бароко.
Історія виникнення
Бароко з’явилося в Римі близько 1600 року, пов’язане з Католицькою церквою та єзуїтами для протидії протестантизму. Передвісники — Мікеланджело та Караваджо.
Вплив на мистецтво
У архітектурі — криволінійні фасади, куполи (приклад: собор Св. Петра). Живопис — драматичні сцени (Рубенс, Веласкес). Скульптура — експресивні фігури (Берніні).
Таблиця ключових представників бароко
| Галузь | Представники | Приклади творів |
|---|---|---|
| Архітектура | Лоренцо Берніні, Франческо Борроміні | Собор Св. Петра, церква Сан-Карло-алле-Куаттро-Фонтане |
| Живопис | Караваджо, Рубенс, Веласкес | “Покликання св. Матвія”, “Спуск з хреста” |
| Скульптура | Берніні, Пінзель | “Екстаз св. Терези”, надгробки |
| Література | Кальдерон, Гонгора | “Життя — це сон” |
| Музика | Монтеверді, Бах, Вівальді | Опера “Орфей”, концерти |
Ці елементи роблять бароко унікальним, хоча деякі критики відзначають його надмірність.
Бароко (від порт. “перлина неправильної форми”) — стиль європейського мистецтва XVII століття, що слідував за Ренесансом і маньєризмом, передував класицизму. Виник в Італії (Рим, Венеція, Флоренція) на тлі кризи гуманізму, Реформації та абсолютизму. Пов’язаний з Контрреформацією, бароко прославляло церкву та монархію, але також відображало боротьбу за національну єдність. Поширилося Європою (Іспанія, Франція, Фландрія, Німеччина, Польща, Австрія, Україна) та за межі — до Америки, Філіппін, Китаю завдяки єзуїтам. Спочатку термін мав зневажливе значення, але з XVIII століття став позначати художній стиль. Передвісники: Мікеланджело в архітектурі, Караваджо в живописі. Засновник архітектурного бароко — Карло Мадерно (церква Св. Сусанни, 1603).
Характеристики бароко: парадність, урочистість, пишність, динамічність, прагнення до синтезу мистецтв. Пишнота орнаменту, асиметрія, контрасти об’ємів, ефекти світлотіні, яскраві кольори. У мистецтві — декоративно-театральні композиції, тонка розробка колориту, ускладнена пластика. Література — алегоризм, контрасти, метафори, теми ілюзії світу. Музика — опера, поліфонія. Загалом, бароко — насолода життям, церемоніалами, ушляхетненням побуту.
Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, криволінійними формами, злиттям об’ємів, скульптурним декором. Колонади, пілястри, багатоярусні куполи. Інтер’єри — золото, мармур, дзеркала, ліпнина. Меблі — позолочені, з яскравими тканинами. Представники: Мадерно, Берніні (Собор Св. Петра), Борроміні (Сан-Карло-алле-Куаттро-Фонтане), Фонтана. В Італії — церква Скальці (Лонґена). В Україні — Михайлівський Золотоверхий собор, собор Св. Юра (Меретин), ратуша в Бучачі, Ковнірівський корпус Лаври. Світські ансамблі: Версаль (Франція), Шенбрунн (Австрія).
Живопис бароко — динамічні композиції з рухом, пафосом, контрастами світла (караваджизм). Теми: мучеництво, війна. Перемога кольору над лінією, деталізація. Техніка: темний ґрунт, обмежена палітра. Представники: Караваджо (“Покликання св. Матвія”), Рубенс (“Спуск з хреста”), Ван Дейк, Веласкес (“Меніни”), Кортона, Тьєполо. Демократична гілка: Рібера, Роза. В Україні — ікони з українізованими типажами (майстер Пилипенко, Руткович, Кондзелевич), портрети (Гамалія).
Скульптура — театральні композиції, експресивна пластика, світлотінь. Берніні (“Екстаз св. Терези”, янгол з вінцем). В Україні — Пінзель (нервові фігури), надгробки (Канов, Шлютер). Ювелірство — келихи з мушлями, золотом (Амстердам, Нюрнберг).
Література бароко — пишне оздоблення, алегоризм, контрасти, теми сну-життя. Жанри: романи (Скюдері), пастораль (“Астрея” д’Юрфе), поезія (сонети, кончетті). Течії: маринізм (Маріно), гонгоризм (Гонгора), концептизм, преціозна література. Представники: Кальдерон (“Життя — це сон”), Гріммельсгаузен (“Сімпліціссимус”), д’Обіньє, Вуатюр. В Росії — Полоцький, Прокопович.
Музика бароко (1600–1750) — поява опери, поліфонія. Монтеверді (“Орфей”), Вівальді (“Чотири пори року”), Бах (кантати), Гендель (ораторії).
Вплив бароко: поширило європейську культуру, синтез мистецтв, грандіозні ансамблі. Регіональні стилі: українське (єзуїтське, козацьке), російське (наришкінське), мексиканське. Переросло в рококо. Полеміка: надмірність vs. стриманість (Пуссен, Альгарді).