- Ренесанс (14–17 ст.) – це період культурного відродження в Європі, що почався в Італії та поширився на континент, ознаменувавши перехід від Середньовіччя до Нового часу.
- Ключові аспекти включають гуманізм, відродження класичної античності, розвиток мистецтва, науки та літератури, з акцентом на людину як центр Всесвіту.
- Видатні постаті: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель у мистецтві; Коперник, Галілей у науці; Петрарка, Макіавеллі в літературі та філософії.
- Вплив: Сприяв науковій революції, Реформації та глобальним відкриттям, формуючи сучасну цивілізацію, хоча деякі історики оскаржують його унікальність, наголошуючи на продовженні середньовічних традицій.
Огляд Періоду
Ренесанс, або Відродження, тривав з 14 по 17 століття, починаючись у Флоренції, Італія. Він виник на тлі кризи Пізнього Середньовіччя, включаючи Чорну Смерть (1347–1351), яка знищила до половини населення Європи, спричинивши економічні зрушення та фокус на земному житті. Гуманізм, натхненний античними текстами, підкреслював потенціал людини, протиставляючись середньовічному теоцентризму.
Мистецтво та Архітектура
Мистецтво еволюціонувало з появою лінійної перспективи (Брунеллескі), реалістичного зображення анатомії та світлотіні. Шедеври: “Мона Ліза” да Вінчі, статуя “Давид” Мікеланджело, фрески Сикстинської капели. Архітектура відродила класичні елементи: колони, арки, куполи, як у соборі Санта-Марія-дель-Фіоре.
Наука та Інновації
Науковий прогрес включав геліоцентризм Коперника, анатомічні дослідження Везалія та винаходи, як друкарський верстат Гутенберга (бл. 1440), що поширив знання. Дослідження да Вінчі в механіці та оптиці заклали основу для сучасної науки.
Поширення та Вплив
З Італії Ренесанс поширився до Франції (Франциск I запросив да Вінчі), Англії (Шекспір), Німеччини (Дюрер) та інших країн. Він стимулював географічні відкриття (Колумб, 1492) та Реформацію (Лютер, 1517), хоча призвів до релігійних війн.
Ренесанс (14–17 століття) – це епоха культурного, інтелектуального та художнього відродження в Європі, що ознаменувала перехід від Середньовіччя до Нового часу. Починаючись в Італії, зокрема у Флоренції, Венеції та Римі, цей період отримав назву “Ренесанс” (від французького “renaissance” – відродження) завдяки відродженню інтересу до античної спадщини Греції та Риму. Історики, як Якоб Буркхардт у книзі “Цивілізація Відродження в Італії” (1860), описують його як час, коли людина стала центром уваги, протиставляючись середньовічному фокусу на Богові.
Витоки Ренесансу
Ренесанс виник на тлі кризи Пізнього Середньовіччя. Чорна Смерть (1347–1351) знищила 30–60% населення Європи, спричинивши економічні зміни: дешеву їжу, надлишок землі та підвищення цінності праці. У Флоренції, республіці купців, це стимулювало фокус на земному житті. Падіння Константинополя (1453) призвело до міграції грецьких учених до Італії, принісши античні тексти. Економічний розквіт італійських міст-держав, як Венеція та Генуя, через торгівлю з Левантом, та меценатство родин на кшталт Медічі, сприяли розвитку. Прото-Ренесанс датують 1250–1300 рр., з фігурами як Джотто ді Бондоне (живопис) та Данте Аліг’єрі (література). Петрарка (1304–1374) вважається “батьком гуманізму” за ідею “темних віків” Середньовіччя.
Ключові Характеристики
Центральною ідеєю був гуманізм – філософія, натхненна римським “humanitas” та грецьким “людина – міра всіх речей” (Протагор). Вона підкреслювала вивчення античних текстів, емпіричне спостереження та людський потенціал. “Studia humanitatis” включали поезію, граматику, історію, моральну філософію та риторику, формуючи “універсальну людину” (uomo universale). Освіта реформувалася, з’являлися публічні бібліотеки. Мистецтво розвинуло реалістизм: лінійна перспектива (Брунеллескі, Альберті), анатомія, світло-тінь. Архітектура відродила класичні форми: колони, пілястри, куполи (купол собору у Флоренції). Наука перейшла до індуктивного методу, з винаходами як друкарський верстат (Гутенберг, бл. 1440), що поширив ідеї. Література розквітла в латині та vernacular (рідних мовах): Данте, Шекспір. Політика: дипломатія, раціональний аналіз (Макіавеллі). Музика: поліфонія (франко-фламандська школа). Релігія інтегрувала гуманізм, але критика текстів Біблії призвела до Реформації.
Видатні Постаті
У мистецтві: Леонардо да Вінчі (1452–1519) – полімат, автор “Мони Лізи”, “Вітрувіанської людини”, досліджень анатомії та механіки. Мікеланджело (1475–1564) – скульптор “Давида”, художник Сикстинської капели. Рафаель (1483–1520) – картини, як “Афінська школа”. Донателло (скульптура), Тіціан (Венеція), Північ: Ян ван Ейк (олійна техніка), Пітер Брейгель Старший, Альбрехт Дюрер (гравюри).
У науці: Микола Коперник (1473–1543) – геліоцентризм (“Про обертання небесних сфер”). Андреас Везалій (1514–1564) – анатомія (“Про будову людського тіла”). Галілео Галілей (1564–1642) та Френсіс Бекон – науковий метод. Тихо Браге (астрономія), Педру Нунес (навігація).
У літературі та філософії: Петрарка – гуманізм. Джованні Піко делла Мірандола (1463–1494) – “Промова про гідність людини”. Макіавеллі (1469–1527) – “Государ”. Томас Мор – “Утопія”. Еразм Роттердамський – реформи. Вірна література: Шекспір (Англія), Рабле (Франція), Камоенс (Португалія), Сервантес (“Дон Кіхот”, Іспанія), Кохановський (Польща).
Інші: Лоренцо Медічі – меценат; Лука Пачолі – бухгалтерія; Палестріна – музика.
Поширення по Європі
З Флоренції Ренесанс поширився через друк та торгівлю. Італійський Ренесанс завершився бл. 1527 (розграбування Риму). Франція: 1495, вторгнення Карла VIII, Франциск I запросив да Вінчі; замки як Шамбор. Англія: Єлизаветинська ера (кінець 16 ст.), Шекспір, Марлоу, архітектура Ініго Джонса. Німеччина та Нідерланди: друк, Дюрер, Еразм, Везалій, Брейгель. Угорщина: Матіаш Корвін (1458–1490), Бібліотека Корвініана. Польща: Золота доба, Коперник, Кохановський. Португалія: відкриття, Камоенс, мануелінська архітектура. Іспанія: Сервантес, Ель Греко, хроніки Нового Світу. Вплив поширився на колонії в Америці, Африці, Азії.
Ключові Події, Винаходи та Зміни
Події: Чорна Смерть; Падіння Константинополя; Подорож Колумба (1492); Навколосвітня Магеллана–Елькано (1519–1522); Тези Лютера (1517); Західний розкол (вирішено Констанцьким собором, 1414); Латеранський собор (1511).
Винаходи: Друкарський верстат; олійний живопис; астролябії; бухгалтерія; картографія (Меркатор).
Зміни: Від схоластики до гуманізму; vernacular над латиною; секуляризм; капіталізм (Комерційна революція); грамотність; гендерні дебати (жінки як Луїза де Медрано – перша професорка); глобальна експансія.
| Аспект | Ключові Елементи | Приклади | Вплив |
|---|---|---|---|
| Мистецтво | Реалізм, перспектива | “Мона Ліза”, “Давид” | Заснував сучасне мистецтво, бароко |
| Наука | Емпіризм, спостереження | Геліоцентризм, анатомія | Наукова революція, Просвітництво |
| Література | Гуманізм, vernacular | “Государ”, “Дон Кіхот” | Сучасна література, націоналізм |
| Економіка | Банкінг, торгівля | Подвійна бухгалтерія | Капіталізм, глобальна торгівля |
| Політика | Дипломатія, республіканізм | Медічі, Корвін | Сучасна держава, Реформація |
Вплив на Сучасну Історію
Ренесанс сформував сучасність: індивідуалізм, науковий метод (Бекон, Галілей) вплинули на Наукову революцію та Просвітництво. Друк демократізував знання, оскарживши аристотелевські погляди. Відкриття (Колумб, Магеллан) призвели до колоніалізму та торгівлі. Мистецтво вплинуло на бароко. Економіка заклала капіталізм. Політично: дипломатія, раціональне правління. Релігійно: критика Церкви спричинила Реформацію та війни. Історіографія (Буркхардт) бачить його як унікальний, але деякі (як у гендерних студіях) сумніваються в прогресі для всіх. Він надихнув пізніші “відродження”, як Гарлемський Ренесанс.