Скульптура є одним з найдавніших видів мистецтва, що відображає еволюцію людського суспільства. Від первісних фігурок до сучасних інсталяцій, стилі скульптури змінювалися під впливом культури, релігії та технологій. Ця стаття оглядає основні стилі, їх характеристики та приклади.
Давні стилі. Перші скульптури з’явилися в палеоліті (близько 40 000 років тому). Вони були портативними, з кістки чи каменю, символізували родючість. Приклад: Венера Віллендорфська. У Стародавньому Єгипті (з 3000 р. до н.е.) скульптури були жорсткими, ідеалізованими, для гробниць. Характеристика: фронтальна поза, пропорції за каноном. Приклад: Бюст Нефертіті. Грецька античність (з VIII ст. до н.е.) еволюціонувала від архаїчних коуросів з “архаїчною усмішкою” до класичних ідеалів гармонії та контрапосту. Еллінізм додав динаміки. Приклади: Дискобол Мирона, Лаокоон. Римська скульптура (з V ст. до н.е.) запозичила грецьке, але додала реалізму в портретах. Приклад: Колона Траяна з рельєфами.
Середньовічні стилі. Візантійська скульптура (з IV ст.) була символічною, пласкою, уникала натуралізму через іконоборство. Матеріали: слонова кістка, рельєфи. Приклад: церковні ікони в рельєфі. Готика (XII–XVI ст.) інтегрувалася в архітектуру, з подовженими фігурами, емоційністю. Контекст: собори Європи. Приклади: Портали Шартрського собору, роботи Клауса Слютера.
Відродження (Ренесанс, XIV–XVI ст.). Відродження класики: анатомічна точність, гуманізм. Матеріали: мармур, бронза. Контекст: Італія, меценатство Медічі. Приклади: Давид Донателло та Мікеланджело, Ворота Раю Гіберті.
Бароко (XVII ст.). Динамічне, театральне, з рухом та емоціями. Інтеграція з архітектурою. Контекст: Контрреформація. Приклади: Екстаз святої Терези Берніні, фонтани Риму.
Неокласицизм (XVIII–XIX ст.). Повернення до античної стриманості, раціональності. Контекст: Просвітництво, розкопки Помпеї. Приклади: Психея Канови, портрети Гудона.
Романтизм (кінець XVIII–XIX ст.). Емоційність, індивідуалізм, драма. Контекст: реакція на індустріалізацію. Приклади: роботи Рюда, Родена (як перехід до модернізму).
Модернізм (XX ст.). Відмова від традицій: абстракція, нові матеріали (сталь, пластик). Кубізм: фрагментовані форми (Пікассо). Сюрреалізм: підсвідоме, знайдені об’єкти (Дюшан). Абстракціонізм: спрощені форми (Бранкузі, Мур). Контекст: війни, авангард. Приклади: Птах у просторі Бранкузі, мобілі Калдера.
Сучасний стиль (з 1970-х). Концептуальний, інсталяції, ефемерні матеріали. Теми: екологія, суспільство. Приклади: Спіральний мол Смітсона, роботи Голдсворті.
Скульптура продовжує еволюціонувати, поєднуючи традиції з технологіями, як 3D-друк. Вона відображає людський досвід у тривимірному просторі.
Детальний огляд стилів
Преісторичний період. Скульптура виникла в палеоліті як портативне мистецтво. Фігурки, як Венера Віллендорфська (24–26 тис. років до н.е.), підкреслювали родючість, були вирізані з вапняку. Контекст: мисливсько-збиральницькі суспільства, ритуали. У неоліті з’явилися більші статуї, як з Айн-Газаль (Йорданія, 7200–6500 до н.е.).
Античність. У Єгипті скульптури слугували вічності, з канонічними пропорціями (18 “кулаків”). Приклад: Великий Сфінкс (2500 до н.е.). Грецька еволюція: архаїчний стиль (коуроси з усмішкою), класичний (гармонія, як у Зевса з Олімпії Фідія), елліністичний (емоції, як у Вмираючому галлі). Рим додав верізм у портретах, як у бюстах республіканської ери.
Середньовіччя. Візантійський стиль – символіка, уникнення натуралізму через іконоборство (VIII–IX ст.). Готика: інтеграція з соборами, подовжені фігури для емоційного впливу, як у Шартрі (1145–1220).
Відродження. Відродження античності: Донателло ввів бронзові статуї (Давид, 1408), Мікеланджело – мармурові (П’єта, 1499). Контекст: гуманізм, відкриття перспективи.
Бароко та рококо. Берніні створив динамічні групи (Аполлон і Дафна, 1625). Рококо: орнаментальні, менші форми.
Неокласицизм і романтизм. Неокласицизм: раціональність, як у роботах Торвальдсена. Романтизм: драма, як у Родена (Мислитель, 1904, перехід до модерну).
Модернізм. Кубізм: Пікассо фрагментував форми. Сюрреалізм: Дюшан з редимейдами (Фонтан, 1917). Абстракціонізм: Мур з органічними формами (Велика лежача фігура, 1984), Калдер з кінетичними мобілями.
Сучасність. Інсталяції: Смітсон (Спіральний мол, 1970), Голдсворті (ефемерні з природи). Теми: споживацтво, екологія, як у Кусами чи Гессе.
Цей огляд базується на історичних джерелах, підкреслюючи, що стилі часто перетинаються. Скульптура продовжує розвиватися з новими технологіями.